Найцікавіше

Осінній захист ріпаку

Забур’яненість посівів ріпаку досить негативно впливає на врожайністьь рослин. Через бур’яни знижується польова схожість культури, зменшується накопичення вегетативної маси та кількості продуктивних гілок, стручків і насіння. Що досить негативно позначається на врожайності. Тому аби цьому запобігти, слід подбати про надійний захист посівів.

Всього близько однієї бур’янів на гектар призводять до наступних втрат урожаю: 30% — від зірочника середнього; 8 — від лисохвоста польового; 5 — від ромашки непахучої; 3% — від видів кропиви та фіалки польової.

Маючи досить потужну кореневу систему, бур’яни (лобода біла, щириця, мишій, довжина кореня яких сягає до 2 м, ромашка непахуча, просо куряче, березка польова — 5 м, осот — 9 м, хвощ польовий, гірчак — 10 м) поглинають величезну кількість води. А такі, як вівсюг, гірчиця, ромашка, щириця, жабрій та інші, в окремі періоди вегетації використовують її в 1,5–2,0 раза більше, ніж культурні рослини.

У результаті на засмічених полях вологість ґрунту в кореневмісному шарі знижується на 2–5%. А наявність ромашки у посівах ріпаку спричинює появу гіркого присмаку в ріпаковій олії, що робить її насіння непридатним для переробки. Також цей бур’ян ускладнює збирання врожаю та збільшує вологість насіння ріпаку.

Підмаренник чіпкий, маючи підвищену здатність до засвоєння азоту, постійно бореться за поживні речовини з культурою, особливо в період, коли ріст листя ріпаку припиняється. Бур’ян виростає вищим за культуру та активно перехоплює сонячну енергію. Завдяки інтенсивному фотосинтезу підмаренник росте вгору, що призводить до затінення й пригнічення рослини ріпаку.

Також, культурі не вистачатиме сонячної енергії та тепла для процесів фотосинтезу через перехоплювання її бур’яном. Відповідно, інтенсивність фотосинтезу ріпаку знижується, а отже, зменшується врожайність і погіршується якість насіння. Бур’ян спричиняє вилягання посівів, що значно ускладнює збирання врожаю та підвищує вологість рослинної маси. Крім того, знижується збиральна продуктивність  комбайнів, помітно погіршується якість урожаю через вміст великої кількості насіння підмаренника, яке важко відокремлюється під час очищення. Наявність лише 1 росл./м2 підмаренника зменшує врожайність з 1 гектару на 0,16– 0,19 центнери з гектару. Економічний поріг шкідливості підмаренника чіпкого у посівах ріпаку становить 0,1 шт/м2.Для обмеження чисельності видів будяків й осотів застосовують гербіциди суцільної дії на основі діючої речовини гліфосат. Раціонально використовувати також бакові суміші на основі гербіцидів з різними діючими речовинами. Наприклад, гліфосат у поєднанні з препаратами на основі феноксиоцтової кислоти. Препарати суцільної дії на основі гліфосату застосовують для знищення комплексу бур’янів за 2-3 тижні до оранки.

Найбільша технічна ефективність гербіцидів — за умови їхнього застосування в оптимальні фази розвитку рослин будяків та осотів, а саме в період формування розвинутих розеток (6–11 листків) і проходження у них активних ростових та обмінних процесів. Основною метою заходу є не забезпечення відмирання надземних однорічних частин у рослин багаторічних бур’янів, а повна загибель підземних (головних) багаторічних органів рослин.

Контроль росту пирію повзучого забезпечують також шляхом застосування гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. У випадку, якщо у посівах культури є незначна кількість дводольних видів бур’янів, доцільним буде внесення одного з грамініцидів: похідних галоксифоп-R-метилу; квізалофоп-етилу; хілазофоп-П-етилу; клетодиму; тепралоксидиму. До початку сівби ріпаку озимого на полях слід здійснити заходи, які забезпечать повне знищення багаторічних видів бур’янів.

Для отримання максимальної ефективності від застосування ґрунтових гербіцидів слід дотримуватися таких вимог:

– структура ґрунту на полях має бути дрібногрудкуватою, щоб гербіциди розподілялися максимально рівномірно. Розмір грудок ґрунту в діаметрі не має перевищувати, ніж 20 міліметрів. Знизити ефективність грунтового гербіциду можуть великі грудки, наявність стерні і велика кількість пожнивних решток;

 – вологість ґрунту має бути помірно високою — тільки за таких умов гербіцид почне діяти. Зокрема, під час введення препарату потрібно чітко дотримуватися норми витрати робочої рідини (на 1 гектар використовують не менше як 350-400 літрів води). Підвищити технічну ефективність гербіцидів можна шляхом загортання препарату в ґрунтовий шар грунтообробними знаряддями завглибшки 3–5 сантиметрів;

 – вид і тип ґрунту, а також вміст в ньому органічних речовин здатні вплинути на технічну ефективність ґрунтового гербіциду й тривалість його захисної дії. Чим легший ґрунт, тим меншу кількість препарату використовують для його обробітку. Наприклад, на піщаних і супіщаних ґрунтах з невеликим вмістом гумусу ґрунтові гербіциди можна вносити мінімальними зареєстрованими нормами витрати. На суглинистих і глинистих використовують середню, на чорноземах і торф’яниках — максимально допустиму кількість препарату;

 – ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від погодних умов. Великий вплив має температура навколишнього середовища — що тепліше, то вищою буде технічна ефективність гербіцидів, і, навпаки, за низьких температур повітря і відсутності опадів технічна ефективність гербіцидів буде меншою. Дія грунтових гербіцидів буде найефективнішою в помірно теплу погоду (14–19°С) із вологістю ґрунту не менше ніж 20–22% польової вологості.

Відповідне розміщення культури та наповнення нею сівозміни терміном повернення на попереднє місце мають досить суттєве значення в отриманні високих врожаїв, і цими факторами не потрібно нехтувати. Насичення сівозміни ріпаком разом з буряками (цукровими, кормовими) не має перевищувати 24,5% за масовим поширенням бурякової нематоди.

 

 

Перейти ВВЕРХ