Оленка волохата (Epicomites hirta Poda) — шкідник, який в останні роки все частіше нагадує про себе. Раніше вважалося, що цей фітофаг завдає шкоди садовим масивам лише в Степу. На даний час цей небезпечний шкідник зустрічається по всій території нашої держави, а за останні десятиріччя набув широкого розповсюдження по всьому світі: як у Європі, так і Австралії, Північній Америці, Азіїї, країнах Африки.
Оленка волохата – жук чорний довжиною 8-12 мм, чорного кольору, на крилах має білі плями різної величини, а все тіло вкрите покритий густими сірувато-жовтими волосинками. Зимують жуки в ґрунті. Із місць зимівлі виходять наприкінці березня. Заселення насаджень плодових культур розпочинається з фази «рожевого пуп’янка» і триває впродовж цвітіння дерев. Згодом цей шкідник активно заселяє і пошкоджує посіви соняшнику, багаторічних трав та сої. Жуки живляться генеративними органами в денний час, приблизно з 10 години ранку і до 16–17 години вечора. Впродовж червня-першої декади липня відбувається відкладання яєць шкідником в ґрунт на глибину до 35 см. Личинки живуть у ґрунті до кінця серпня-початку вересня і живляться рослинними рештками. Заляльковування починається наприкінці серпня і триває до половини вересня. Через 16–28 днів з’являються молоді жуки, що залишаються зимувати в ґрунті до весни наступного року.
В промислових насадженнях плодових культур Правобережного Лісостепу України останнім часом значної шкоди завдають шкідники ряду Coleoptera, які шкодять у фазу «цвітіння», що призводить до значного зниження їх врожайності. Захист насаджень від шкідника Оленки волохатої значно утруднений, оскільки вони шкодять саме в фазу цвітіння садів, коли багато ентомофагів і комах-запилювачів живляться на квітучій рослинності, а застосування інсектицидів в цей період може завдати відчутної шкоди запилювачам і довкіллю в цілому. Тому уточнення особливостей біології Оленки волохатої та вивчення дії препаратів сучасного асортименту пестицидів проти них є надзвичайно актуальним питанням на сьогодні. Якщо на присадибних ділянках плодових дерев в якості боротьби з шкідником можливо використовувати ручне збирання жуків або виловлювання їх за допомогою кольорових пасток, то в промислових садах необхідно застосовувати ефективні інсектициди нового покоління.
Спостереження за біологічними особливостями Оленки волохатої (Epicomites hirta Poda) проводили в насадженні яблуні Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка Інституту садівництва, закладеного у 2004 році за схемою 4х2 м. Догляд за насадженнями проводили відповідно до загальноприйнятих агротехнічних заходів, система утримання ґрунту в міжряддях – «чистий пар».
В нинішньому, 2018 році початок льоту жуків відмічено 27 квітня за середньодобової температури повітря 15,6 0С. Масове заселення дерев – з 2 травня по 30 травня за середньодобової температури повітря 17,8 0С в час цвітіння трав’янистих культур (кульбаби лікарської, мати-й-мачухи звичайної), на 1 погонний метр квітучих гілок яблуні в цей час налічувалось максимально до 15 особин. Літ імаго шкідника тривав 91 діб – з кінця ІІІ декади квітня до кінця ІІІ декади липня. Встановлено, що жуки літають в теплі сонячні дні, найбільш інтенсивно – з 10 до 16 години дня, після 19 годин вечора – ховались в ґрунт на глибину 0,5-2 см. Період яйцекладки Оленки волохатої у звітному році відмічено з 11 травня по 12 червня за середньодобової температури повітря 19,3 0С.
Надзвичайно важливий елемент інтегрованого захисту рослин – систематичний моніторинг агроценозів, діагностика видового складу збудників хвороб та шкідників, прогнозування рівнів їх потенційної шкідливості в кожному кварталі насаджень, визначення доцільності захисних заходів та вчасне застосування раціональних методів.
За результатами проведених досліджень в Дослідній станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН встановлено, що ефективним прийомом обмеження чисельності Оленки волохатої є обприскування яблуні в фазу цвітіння інсектицидами Моспілан, ВП (0,2 кг/га) та Маврік, ВЕ (0,7-0,8 л/га). Дані препарати характеризувались високою технічною ефективністю, що становила 91,7 – 95 %.
