Сьогодні чимало шахрайських схем в Україні завʼязані на так звані кол-центри, які працюють без жодних дозвільних документів. Саме через телефонні мережі зловмисники виманюють у довірливих громадян особисту інформацію, банківські дані, залучають їх до участі у сумнівних проєктах, а також впливають на свідомість, намагаючись схилити до потрібної точки зору. Громадяни, приймаючи дзвінки від нібито законних організацій чи установ, навіть не здогадуються, що стоять за цим не просто схематозники, а правоохоронці, задача яких не дурити, а захищати суспільство.
Історія з кол-центрами тягнеться вже багато років, але особливо активізувалася вона вже після повномасштабного вторгнення рф. У травні цього року наші можновладці спромоглися на перший, здавалось би, серйозний крок, щоб протидіяти шахраям. Тоді Верховна Рада утворила Тимчасову слідчу комісію для розслідування можливої неправомірної діяльності пов’язаної з незаконними фінансовими операціями та шахрайством кол-центрів та фінансових пірамід. У пояснювальній записці до проєкту красномовно вказувалося, що тисячі українців, піддавшись на психологічні прийоми шахраїв, позбулися своїх коштів, а то і були вимушені брати кредити.
“Таких випадків зафіксована величезна кількість, тому є необхідність у здійсненні парламентського контролю та розслідуванні неправомірної діяльності, пов’язаної з незаконними фінансовими операціями та шахрайством “колл-центрів”, “фінансових пірамід”, а також фінансово-освітніх організацій, які здійснюють свою діяльність без відповідних дозвільних документів”, — писали тоді автори проєкту.
Головою комісії було визначено Олександра Куницького із фракції “Слуга народу”, який і ініціював створення ТСК. Але, як показав час, схему «нардепи-активісти» на чолі із Куницьким придумали, аби вибити ініціативу від силовиків та самостійно доїти кол-центри і отримувати шалені «відкати» за їхню безперешкодну діяльність.
Кому вигідно існування кол-центрів?
Щоби не виникло “зайвих” запитань та було з чим звітувати перед вищим керівництвом держави й суспільством, в Офісі генерального прокурора 6 жовтня провели нараду, на якій, як вказано в офіційній заяві, силовики “намагалися напрацювати алгоритми захисту громадян від кіберзлочинців”.
Якщо простіше — йшлося про протидію так званим кол-центрам. Курував нараду заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. На перший погляд — все чисто й зрозуміло. Як би не одне “але”.
Діяльність цих центрів, які розкинулися по усіх великих містах України, була б неможлива без кришування тих же силовиків та правоохоронців. Саме Вербицького поінформовані джерела називають людиною, яка курує діяльність кол-центрів в Офісі генерального прокурора. З цього слідує, що нараду, як боротися зі шахрайськими структурами проводили ті, хто найбільше зацікавлений у їхній роботі й розширенні мережі. До того ж Вербицький вважається негласним “гаманцем” генпрокурора Андрія Костіна, що прямо вказує на зацікавленість останнього у функціонуванні шахрайських кол-центрів.
Географія і прибуток кол-центрів
Бізнес кол-центрів набув таких колосальних розмахів, що телефонні офіси, які виманюють гроші у наївних і довірливих українців і європейців, розкинулися по усій Україні. В основному вони зосереджені у великих промислових містах: Київ, Одеса, Львів, Дніпро, Харків, але це зроблено з кількох причин — так легше “загубитися” й немає проблем із пошуком працівників. За інформацією наших джерел в правоохоронних органах, відомо щонайменше про понад 500 таких кол-центрів, майже половина з яких розташована у Києві.
Що стосується прибутку, то щомісяця з кожного кол-центру правоохоронці отримують від 5 до 10 тисяч доларів данини. Сума залежить від кількості робочих місць. Таким чином загальний обсяг генерованого кешу від шахрайських контор складає від 5 до 10 млн доларів на місяць. Та усі кошти, традиційно, осідають в кишенях тих, хто їх прикриває.
Основними отримувачами прибутку з кол-центрів є представники правоохоронних структур та Офісу генерального прокурора. Звідси й слідує, що нарада в ОГП 6 жовтня була чистим фарсом й більше схожа на засідання ради директорів бізнес-мережі кол-центрів, а не правоохоронців, які прагнуть реально боротися з проблемою.
Що далі?
Відома ще з часів Давнього Риму приказка “рука руку миє” якнайкраще характеризує безвихідну ситуацію, що склалася із кол-центрами у багатьох українських містах. В той час, коли правоохоронні органи повинні розробляти механізми для боротьби з організованою злочинністю, вони створюють усі сприятливі умови для її процвітання.
Насправді проблема має одне просте вирішення — правоохоронці на чолі з Офісом генерального прокурора мають просто чесно виконувати свої обовʼязки. І все. Чесно. Виконувати. З думкою про країну.
І кожному чиновнику варто не забувати, що це сьогодні ти — начальник, наділений повноваженнями. А завтра — звичайний громадянин. А в іншому житті діють вже зовсім інші правила.
