Переобрання Трампа на пост президента США здатне обернутися катастрофічними наслідками для Європи. Про це заявив американський політолог та філософ Френсіс Фукуяма на нещодавній конференції «Урядовий круглий стіл», організованій в Афінах виданням The Economist.Сам же Дональд Трамп вкотре пообіцяв не захищати Європу від нападу Росії, якщо переможе на президентських виборах у США наступного року. Під час нещодавнього виступу на мітингу в Айові, де в січні розпочнуться праймеріз GOP, натхненник MAGA нагадав, що аналогічну позицію він дотримувався під час свого минулого президентства і не планує чогось змінювати в майбутньому.
Закінчується моя ділова подорож до Європи. За минулі три тижні я побував у кількох країнах, переважно європейських: Франції, Туреччині, Люксембурзі, Італії, Монако та Португалії. Зустрічі були головним чином із представниками бізнесу, але також були контакти з деякими відомими, зокрема, консервативними політиками та громадськими діячами. Їхня думка щодо того, що відбувається сьогодні у світі, відповідає їх приналежності, вона і не дивна. Але, на мою думку, така думка теж повинна враховуватися при аналізі поточної ситуації з різних сторін.
Щодо Ізраїлю та України. Вони вважають, що подібні ситуації потягнуть за собою дуже багато економічних і політичних пертурбацій. Все тому, як вони висловлювалися під час розмов, що подібні конфлікти тривають, як правило, досить довго. Так, до речі, вважають усі мої європейські контакти. Вони кажуть, що подібні проблеми – дуже важко і довго розв’язувані і що США частково винні в тому, що все було настільки ними розкручено. Особливо у ситуації з Україною.
Наступний момент, який я почув. Мовляв, ту доброзичливість і ті короткі цілі, які ставилися спочатку, мабуть, не до кінця оцінили ті, хто, власне, ці цілі ставив. Не остаточно спочатку були прораховані наслідки. Я чув висловлювання, мовляв, одна справа дратувати якогось маніяка-соціопата, але зовсім інша справа продумати, як чинити, коли цей маніяк-соціопат вже буде роздратований. Або з іншого боку – як впроваджувати ліберальний підхід, наприклад, до наркотиків (щоб здаватися гуманним тощо), але не розуміти, що потім робити з наркоманами, яких, власне, і створить такий ліберальний підхід до наркотиків…
Були в мене розмови в Європі і щодо того, що сьогодні відбувається у самих США. Мене запитували про ситуацію з обранням нового спікера Палати представників, причини відставки попереднього спікера тощо. Усі, з ким я спілкувався на цю тему, соромлять Америку. Вони особисто не знають Кевіна Маккарті, не знають, який він – добрий чи поганий. Вони просто оцінюють факт, що це було зроблено, і як саме зроблено чому.
Так, можна на це подивитись під призмою, що в США саме так працює демократія. Але мої співрозмовники оцінили це як склочність, дріб’язковість, неорганізованість і не солідарність з метою нашого політикуму. Тобто вони дивляться на дві наші партії – демократів та республіканців – як на мурашник. Але не як на організований мурашник (у реальному житті саме так у мурашнику і є), а як на такий мурашник, на який хтось наступив ногою: усі в паніці бігають, щось намагаються собі вирішити, щось іншим намагаються. довести і таке інше. Якийсь клановство, а не впорядкований процес.
Ось так оцінюють ситуацію в політиці США ті люди, з якими я мав нагоду спілкуватися в Європі.
Знову ж таки, чимало розмов було на тему обрання нового спікера Палати представників, яким став Майк Джонсон. Мене запитували, у тому числі й журналісти, про те, чому Конгрес обрав спікером політика, який постійно стверджує, що головним законом його діяльності та життя є Біблія? Наскільки це взагалі прийнятно для третьої за впливовістю посадової особи США?
Це дивно для прогресивного (не в плані ліберального, а в плані освіченого прогресивного) світу. Але в Республіканській партії завжди була частина людей, вона стабільна, яких називають Bible thumpers. Це ті, які «рухають сторінки Біблії» – гортають Біблію, щоб знайти відповіді на будь-які запитання. Вони так і кажуть, мовляв, у нас, наприклад, у Небрасці чи десь ще з’явилася та чи інша проблема, то треба відкрити Біблію і там буде вирішення цієї проблеми. Як священики чинять. І їх завжди треба було намагатися вгамувати тому, що вони дуже специфічні. Дуже. Це як у Ердогана, наприклад, є далекі-далекі села, де мешкають вкрай релігійні специфічні люди.
Новий спікер або такий самий, або частково такий, я так думаю. У той же час він намагається задовольнити схожих людей у ​​США і не лише. Він, мабуть, з ними солідарний, їм довіряє, ті за нього голосують, а хоче показати, що релігія – стабільна і над часом. Мовляв, будь-яка війна може бути будь-де, проблеми можуть бути у кого завгодно які завгодно, а от Біблія – це Біблія. Щось подібне мається на увазі.
У США така позиція має місце, це нещодавно побачили. Але Європа цього, звичайно ж, не розуміє. Я цю тему не дуже глибоко обговорював, оскільки спікера обрали нещодавно. Зі мною говорили про це більше у контексті президентської кампанії у США. Тут уже більше запитували мене про те, що я думаю про кандидатів у президенти, про їхні шанси, про їхню підтримку серед американців і таке інше.
Мені було складно заперечувати з багатьох питань, хоча я намагався деякі моменти збалансувати. Але, такий погляд, повторюся, що американська політика стала ще соромнішою і сварливішою.
Європейці (те, що я чув від людей) не надто хочуть бачити Байдена на наступному терміні президентства США. Але, в той же час, європейці (щодо турків не впевнений) більше хочуть бачити президентом все ж таки демократа. Вони вважають, що демократи зрозуміліші. Навіть нинішні демократи, які стали абсолютно іншими, але вони більш зрозумілі для Європи. Хочуть, правда, бачити хочуть когось молодшого за Байдена.
Трампа Європа не сприймає взагалі! Це з огляду на те, що окремі політики, з якими я спілкувався, дуже консервативні. Проте Європа – проти Трампа. Мене часто запитували про шанси Трампа, чи піде він до в’язниці, про його скандальні справи і не менш скандальні заяви.
Одним словом, європейські бізнесмени мають відносно тверезий погляд на США, але й досить критичний. Багато хто вважає, що Америка своєю інерцією подає світу не дуже добрий приклад. Бачення світових реалій у США стає каламутним, я б так сказав, виходячи з того, що почув у Європі.Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)