Наприкінці травня Офіс генерального прокурора та СБУ провели масштабну спецоперацію, у межах якої викрили корупційну схему з прикриття “порноофісів” у Івано-Франківській, Тернопільській і Житомирській областях. За даними слідства, “кришуванням” діяльності осіб, які створювали та поширювали контент відвертого характеру на інтернет-платформах, займалися посадовці, зокрема керівництво обласних управлінь поліції. Звісно, не задарма. Відомо, що кожного місяця вищі поліційні чини отримували близько 20 тисяч доларів за “невтручання”.
Після цього депутати зажадали терміново повернутися до декриміналізації порнографії, аби правоохоронці не спекулювали відповідними нормами Кримінального кодексу. Однак під час голосування у парламенті законопроєкт набрав лише 207 голосів при потрібних 226. Чому так сталося? Чи варто в Україні декриміналізувати порнографію і що при цьому має залишитись злочином?
— Ще у 1930 році СРСР ратифікував Міжнародну конвенцію про заборону поширення порнографії. Відтак відповідна стаття з’явилася у Кримінальному кодексі, а згодом перейшла і до Кримінального кодексу України (ККУ), — каже Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, член правління Центру політико-правових реформ, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”. — Тоді як так звана доросла порнографія у демократичних країнах цілком легальна. Європа давно відмовилася від згаданої конвенції. Тому, на мою думку, Україні варто наслідувати приклад демократичних країн, а не Росії, де також досі передбачено кримінальну відповідальність за порнографію.
— На сьогодні у ККУ є стаття 301, котра встановлює кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення, зберігання, переміщення та поширення порнографічних предметів і матеріалів. За це передбачено штраф розміром від 34 до 85 тисяч гривень або обмеження чи позбавлення волі до п’яти років, — додає Ярослав Железняк, один з авторів закону про декриміналізацію порнографії. — Утім ситуації бувають різні. Наприклад, якщо дорослий чоловік пересилає дружині (чи, навпаки, вона йому) свою відверту фотографію, скажімо, через Telegram або Viber і вона потрапляє до правоохоронців, то за це можуть позбавити волі. Вважаю це нонсенсом. Тому будемо перереєстровувати цей законопроєкт і знову виносити в сесійну залу.
— Будь-яка форма декриміналізації чи легалізації виробництва порнографії в наших умовах, коли в країні триває війна, відкриє прямий шлях до експлуатації тих, хто слабший та вразливіший, — вважає співзасновниця інтернет-спільноти Фемінізм УА Марія Дмитрієва. — Автори закону кажуть, що хочуть ускладнити доступ до порнографії для дітей, але поки що це нікому у світі не вдалося, крім тих країн, де є покарання за виробництво й поширення порнографії.
— На мою думку, передовсім в Україні слід подбати про безпеку приватного листування на інтимну тему, — розповідає голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко. — Реальна судова практика щодо 301 статті ККУ шокує. Жінки отримують від 17 до 34 тисяч гривень штрафу або умовні терміни за те, що з власного телефона надіслали одне інтимне фото чи відео у приватному повідомленні в месенджері. Ключовим елементом для суду стає саме “поширення” предмета порнографічного характеру, навіть якщо це стосувалося двох повнолітніх людей. Такі речі неприпустимі в сучасному демократичному суспільстві.
— Чому ж тоді законопроєкт про декриміналізацію порнографії провалився у парламенті?
● І. Чаленко:
— Деякі політичні сили бояться втратити підтримку виборців. Адже голосування за декриміналізацію можуть нагадати під час перегонів. Крім того, в Україні є доволі потужне правоохоронне лобі, яке заробляє на порнографічній індустрії. Останні факти затримання керівників обласних управлінь поліції цьому підтвердження. Щорічно на розслідування справ про порнографію витрачають мільйони гривень. Гроші освоюються у доволі цікавий спосіб. Працівникам кіберполіції виділяють певні суми на купівлю контенту, скажімо, на OnlyFans, щоб накопичити доказову базу для кримінальних проваджень. А це ж кошти платників податків.
— А якими мали б бути обмеження у цій сфері?
● М. Хавронюк:
— У жодному разі не має бути декриміналізована дитяча порнографія. Якщо хтось з помсти починає поширювати порнографічні фото чи відео іншої дорослої людини без її згоди, то такі дії теж повинні каратися. У проваленому законопроєкті такої норми, на жаль, не було передбачено.
● І. Чаленко:
— Має бути кримінальна відповідальність і за примушування малолітніх та неповнолітніх осіб до участі у створенні порнографії.
