Попри втому, стрес і емоційне виснаження, українки не відмовляються від планів. Вони прагнуть професійного розвитку, нових знань і кар’єрного зростання. Про це свідчить четверта хвиля дослідження “Пульс жіночого самопочуття”, яке провели компанія Gradus та ГО “Післязавтра”.
— Дослідження показало, що війна надалі відчутно впливає на емоційний стан українців. Найбільшою втратою люди називають втрату відчуття спокою — про це говорять 72% опитаних, а серед жінок цей показник сягає 76%, — розповідає Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця та CEO дослідницької компанії Gradus. — 49% українців повідомляють про емоційне вигорання, причому серед жінок цей показник сягає 56%, тоді як серед чоловіків становить 42%. Зростання рівня стресу, якщо порівнювати з минулим роком, фіксують 47% жінок та 41% чоловіків. Крім того, 43% опитаних скаржаться на погіршення психологічного стану, а 42% — фізичного.
— Ми бачимо поєднання сильного виснаження з високими амбіціями. Більшість жінок говорить про емоційне вигорання, а 47% — про підвищення рівня стресу. Водночас 48% прагнуть кар’єрного зростання та лідерства, а 55% вважають себе готовими до більшої відповідальності, — зауважує Ірина Рубіс, голова ГО “Післязавтра”. — Зазвичай у кризових ситуаціях люди відкладають великі професійні плани. Українки ж демонструють іншу модель поведінки.
— Про що ще свідчать результати дослідження?
● Є. Близнюк:
— Ще один важливий висновок — високий інтерес до перекваліфікації. Більш як половина жінок (56%) хотіли б мати більше інформації про можливість опанувати традиційно “чоловічі” професії. Водночас 46% вважають головною перепоною складність поєднання роботи та сімейних обов’язків, 26% говорять про суспільні упередження, а по 25% — про дискримінацію на роботі та брак необхідних знань.
Так, 39% опитаних розповіли, що на співбесідах їх запитували про дітей, 26% — про плани народжувати, а 22% — про можливі лікарняні через догляд дитини. Тому важливо розширювати можливості для навчання жінок, впроваджувати гнучкий графік роботи та долати упередження на ринку праці.
— Чому під час війни українки стали більше прагнути кар’єрного зростання, попри високий рівень стресу та вигорання?
● І. Рубіс:
— Коли навколо багато невизначеності, люди шукають сфери, де можуть впливати на результат і самостійно ухвалювати рішення. За роки війни жінки взяли на себе величезний обсяг відповідальності — за родини, доходи, адаптацію до нових обставин, підтримку близьких. Багато хто відкрив у собі нові здібності та лідерські риси.
Тому ми не бачимо кризи мотивації. Ми бачимо кризу ресурсу. Амбіції залишаються високими, але реалізовувати їх стає дедалі важче через втому, перевантаження та брак підтримки.
— Що ще вас непокоїть як фахівчиню?
● І. Рубіс:
— Найбільше мене непокоїть те, що виснаження починають сприймати як норму. Коли жінки працюють далі, беруть на себе відповідальність і домагаються результатів, попри втому, виникає небезпечна ілюзія, що все фунціонує добре.
Ще одна річ, яка мене турбує, — питання довіри до жіночого лідерства. Ми бачимо, що жінки готові брати на себе більше відповідальності, водночас помічаємо розрив у сприйнятті їхніх компетенцій. А це впливає на кар’єрні можливості та доступ до нових ролей.
Для країни, яка відбудовуватиметься після війни, це вже не лише питання гендерної рівності. Йдеться про те, чи зможемо ми дати людям реалізувати свої можливості. Адже сьогодні вони тримають на собі значну частину економіки, родини і громади.
