“Ми два місяці пропрацювали і не отримали жодної зарплати”. “Обіцяли 10 — 12 годин роботи, а дали лише чотири”. “Ми спали на матрацах, а в кімнатах були миші й таргани”. І це лише кілька історій українців, які відгукнулися на привабливі вакансії за кордоном. Чому люди потрапляють у пастки недобросовісних роботодавців і як цього уникнути?
180 — 270 злотих на день? Якби ж то
48-річна киянка Олександра Жук знайшла вакансію через посередника в соцмережі. Їй обіцяли роботу неподалік Гааги в Нідерландах — сортування овочів, фруктів і сирів. Гарантували оплату майже 15 євро за годину, 10-годинний робочий день і комфортні умови проживання. За працевлаштування потрібно було заплатити 300 євро.
“Я переказала аванс — 150 євро, зібрала речі й поїхала, — розповідає жінка. — Але на місці все виявилося зовсім не таким, як обіцяли. Замість роботи біля Гааги мене привезли у віддалене село за понад 120 кілометрів від міста. До найближчого магазину було близько десяти кілометрів. Замість окремої кімнати поселили під сходами — на матраці біля газового котла. І щойно я занесла валізу, посередник Андрій став вимагати ще 150 євро”.
За словами Олександри, інші українки, які вже жили в тому будинку, одразу попередили її, якою ситуація є насправді. “Вони аж крикнули мені: “Ти куди приїхала? Ми тут вже не перший день — і досі чекаємо на обіцяне”, — згадує киянка. — Розповіли, що роботи майже немає: працюють лише по кілька годин на день і не щодня. Водночас щотижня змушені платити 150 євро за житло та ще 50 євро — за автобус, який півтори години везе до місця роботи. Скаржилися, що після всіх цих витрат заробленого ледве вистачає на харчі. Уже наступного дня через знайому я знайшла іншу роботу — неподалік Амстердаму”.
53-річна Мирослава Марущак із Хмельниччини каже, що поїхала на сезонні роботи до Бельгії — на ферму неподалік міста Стаден, де вирощують цибулю порей і малину. На вакансію потрапила через так званих бусистів — приватних перевізників, які за 100 євро обіцяють довезти людей безпосередньо до роботодавця й фактично виступають посередниками у працевлаштуванні.
“Обіцяли 9 євро за годину. Казали, що робота буде на складі: сортувати цибулю порей, складати її в ящики й готувати до відправлення, зокрема у Францію. Але все виявилося зовсім не таким. Я пропрацювала місяць і не витримала. За цей час повного розрахунку так і не отримала. Давали лише по 150 євро на тиждень і казали: “Ви тільки на це заслужили”, — ділиться жінка. За її словами, умови проживання були жахливими: бруд, таргани, хоча за житло доводилося платити 180 євро за місяць.
В одному з інтернет-оголошень шукали 18 працівників на збір малини в Польщі — приблизно за 60 кілометрів від міста Гожув-Велькопольський. Роботодавці пропонували оплату від 6 злотих за кілограм зібраної малини, проживання за 15 злотих на добу, щотижневі аванси та розрахунок щоп’ятниці. Також запевняли, що працівники безплатно отримуватимуть чай, каву й питну воду. В оголошенні зазначалося, що працювати доведеться по 10 — 12 годин на день, шість днів на тиждень, а сезон триватиме до кінця листопада. Саме на цю вакансію відгукнулася Наталя Кулик із Тернополя. Втім, уже за декілька днів жінка зрозуміла: реальність разюче відрізняється від анонсованого.
“Коли ми приїхали, нас ніхто не зустрів і не заселив. Як з’ясувалося, координатори навіть не повідомили роботодавця про наш приїзд. Нам обіцяли офіційне працевлаштування, але ніхто так і не оформив. Не могли навіть пояснити, коли й за якими правилами виплачуватимуть зарплату, — розповідає Наталя. — Найбільшим розчаруванням стала сама робота. В оголошенні писали про 10 — 12-годинний робочий день. Якби це відповідало дійсності, можна було б заробляти приблизно 180 — 270 злотих на день (близько 2,1 — 3,2 тисячі гривень. — Авт.). Насправді жми працювали лише чотири години — з шостої до десятої ранку, бо ягід просто не вистачало. Кожен проходив два рядки й збирав приблизно 10 — 15 кілограмів товарної малини та ще приблизно 10 кілограмів “відбраковки”. Виходило лише 60 — 90 злотих на день. Із цієї суми ще треба було заплатити 15 злотих за проживання”.
Ще одна українка — 33-річна Олена Мацюк побачила оголошення про роботу на консервуванні огірків у Польщі. “Спершу обіцяли 24 злотих за годину, хороші умови проживання. Але вже після приїзду нам повідомили, що платитимуть не погодинно, а за кількість банок. Тому за цілу зміну виходило приблизно 100 злотих замість обіцяних 300, — каже жінка. — На роботу й назад нас возили переповненим брудним автомобілем. Щодо житла, то поселили у кімнати по 6 осіб, на ліжках були старі матраци, прати доводилося руками, адже пральні машинки були несправні. Більше як два тижні я там не затрималася. Добре, що знайома швидко знайшла мені іншу роботу”.
“Людей поселили у конюшні”
Експертка з працевлаштування Ірина Кулагіна зауважує: більшість проблем виникає через те, що люди їдуть на сезонні роботи нелегально — без офіційного трудового договору, напряму до приватних роботодавців або через сумнівних посередників.
“У таких випадках наслідки можуть бути абсолютно непередбачуваними, — зауважує співрозмовниця. — Минулого літа до мене звернулася українка, яка поїхала на заробітки до Бельгії. Вакансію знайшла через посередника в інтернеті. Їй обіцяли офіційне працевлаштування, хороші умови та стабільний заробіток. Насправді ж людей поселили… у конюшні. Чоловіки й жінки жили разом, спали на двоярусних ліжках. Загалом там перебувало близько сотні працівників”.
За її словами, люди працювали в садах, збираючи груші. Побутові умови були жахливими: одна газова плита й один холодильник на всіх, а милися просто надворі.
“Один із працівників упав із дерева й зламав ногу. Але навіть лікаря йому не викликали. Виїхати звідти було непросто: транспорт майже не ходив, інтернет працював погано. Це був справжній барак. Лише коли жінка категорично заявила, що їде додому, їй дали гроші на дорогу, — продовжує Ірина Кулагіна. — Вона їхала на заробітки від безвиході. У неї хвора мама з інвалідністю, син дістав поранення на війні. Жінка віддала останні гроші за вакансію, сподіваючись заробити, а натомість пережила справжній шок. Потім ще довго не могла оговтатися від цього.
Якщо ж людина працює офіційно, захистити свої права значно простіше. У кожній країні є державний орган, який контролює дотримання трудового законодавства. Якщо роботодавець затримує зарплату чи порушує умови договору, потрібно звертатися саме туди. Наприклад, у Польщі це Державна інспекція праці”.
Експертка пригадує й іншу історію: “Дві двоюрідні сестри знайшли платну вакансію у Фінляндії. Їм обіцяли високі зарплати й чудові умови. Жінки прилетіли в аеропорт, але людина, якій вони заплатили за працевлаштування, перестала відповідати на дзвінки. У підсумку вони не лише не заробили, а й витратили чималі гроші на переліт і змушені були повернутися додому”.
Вимагають гроші за вакансію?Не платіть
Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, радить тим, хто планує поїхати на сезонну роботу за кордон, насамперед з’ясувати, на підставі якого документа будуть оформлені трудові відносини.
“Зрозуміло, найкраща форма — це звичайний трудовий договір, у якому прописані всі умови праці: графік роботи, розмір оплати, обсяг виконуваних робіт, — каже співрозмовник. — Саме трудовий договір — головна запорука того, що у вас не виникне проблем. Якщо людина погоджується на нелегальне працевлаштування, юридично вона жодним чином не пов’язана з роботодавцем, а тому може статися будь-що. Перед укладенням договору достатньо зайти, скажімо, до реєстру підприємців Польщі та перевірити інформацію про конкретне підприємство. Тобто насамперед варто переконатися, що воно юридично існує. Після цього слід попросити роботодавця надіслати трудовий договір, щоб ви могли заздалегідь його прочитати й зрозуміти, чи влаштовують вас запропоновані умови”.
Експерти називають декілька моментів, які повинні насторожити ще під час пошуку роботи. “Одна з найпоширеніших помилок — платити за вакансію, — зауважує Ірина Кулагіна. — У будь-якій цивілізованій країні вакансії для працівників безплатні. Витрати, пов’язані з працевлаштуванням, несе роботодавець. Якщо з вас вимагають гроші за вакансію чи “оформлення документів”, це вже серйозний привід подумати, що тут щось нечисто. Часто саме так і починаються шахрайські схеми. Після 2022 року українцям у більшості країн ЄС необхідні документи оформлюють безплатно. Людина може оплачувати проїзд, проживання чи харчування, але не саме працевлаштування”.
“Має насторожити й обіцянка виплачувати зарплату готівкою, — додає Василь Воскобойник. — У розвинених країнах заробітну плату перераховують на банківський рахунок. Якщо вам кажуть, що платитимуть готівкою, це може свідчити про нелегальне працевлаштування. Ще один тривожний сигнал — коли частину зарплати пропонують виплачувати офіційно, а частину — “в конверті”. Це означає, що рано чи пізно саме цю неофіційну частину ви можете не отримати, а фактично працюватимете лише за мінімальну офіційну оплату”.
