І це попри більшу кількість робочих годин на тиждень, порівняно з тими ж державами Європи, і відому працелюбність українців.
Експерти переконані: саме підвищення продуктивності праці могло б частково вирішити проблему з браком кадрів, з якою дедалі частіше стикаються наші роботодавці. Зрештою, низька продуктивність праці є не лише економічною, а й соціальною проблемою, адже впливає на рівень заробітних плат. А тут вже навіть Молдова випередила нас, де середня зарплата (приблизно $946) на понад 30% перевищує українську ($686). Що вже говорити про європейські зарплати.
— Показник продуктивності праці вимірюється співвідношенням ВВП до кількості працівників або відпрацьованих годин, — пояснює кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — За минулий рік ВВП України становив приблизно 205 мільярдів доларів, а кількість працюючих — 9,8 мільйона. Тобто на одного працюючого в нас припадає 20,9 тисячі доларів ВВП. У Польщі аналогічне співвідношення, приміром, становило 59,8 тисячі доларів, у Румунії 54,9, а в Німеччині — 111,7 тисячі доларів. Проте ВВП — також вартісний показник. Зростають ціни — зростає й валовий внутрішній продукт. Тобто ВВП можна “накрутити” й тоді продуктивність праці буде досить високою. Власне, на мою думку, у багатьох країнах Європи дуже “роздутий” ВВП. Бо пересічний український робітник на аналогічному обладнанні виробляє не менше продукції, ніж німецький.
— То що потрібно зробити, аби підвищити продуктивність праці в Україні?
● О. Хмелевський:
— Готова продукція коштує у рази дорожче, ніж сировина. Тому підвищувати ВВП, а отже й продуктивність праці, слід за рахунок зростання переробної промисловості та зменшення частки сировинних галузей в економіці. Наприклад, збільшення виробництва дронів, ракет та іншої військової техніки однозначно збільшить ВВП нашої країни.
— Наведу приклад. Український фахівець із кібербезпеки об’єктивно один із найсильніших у світі й за технічним рівнем не поступається ізраїльському чи американськиму, — додає ІТ-експерт Андрій Роговський. — Але його продуктивність праці у статистиці виглядає жалюгідно. Чому? Бо він продає свій час, працюючи за 50 доларів за годину, іноземній компанії. Тоді як його ізраїльський колега продає продукт за 300 мільйонів доларів. Фактично та сама голова, ті самі руки, той самий досвід… Тому я згоден із колегою, що Україна повинна виробляти більше продукції з доданою вартістю. Для цього потрібні інвестиції. А тут у нас проблеми. Маю на увазі не тільки війну. Інвестор не прийде туди, де суд не захищає його права. На жаль, 30 років корупції зробили своє. Поки Польща залучала капітал, Естонія будувала е-державу, Чехія проводила реальну приватизацію, у нас ділили заводи й заробляли на газових схемах.
