У 20 місцевих загальних судах працює лише один суддя з повноваженнями, тобто такий, який склав присягу і є повноправним арбітром у правових конфліктах.
— Ця проблема не нова, — зауважує Карина Асланян, керівниця напряму “Верховенство права” Лабораторії законодавчих ініціатив. — У межах судової реформи 2016 року було передбачене оцінювання суддів на відповідність обійманій посаді. Через це ще тоді звільнилася значна частина працівників, щоб не проходити оцінювання, а стаж дозволяв їм піти у відставку. У 2019-му парламент проголосував за звільнення чинної на той час Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). І вона не працювала майже чотири роки. Отож не було можливості призначати нових суддів, тоді як чинні, повторю, звільнялися то через досягнення граничного віку, то через стан здоров’я, то через інші причини. Як наслідок, виник значний дефіцит кадрів. Коли, приміром, йдеться про суд, де на розгляді перебуває дві тисячі справ на рік, але в ньому лише два судді, то, звісно, це затягує процес правосуддя.
— Як швидко можна заповнити наявні вакансії?
— Нова ВККС почала свою роботу в червні 2023 року і проводить конкурси, деякі можуть тривати два-три роки. Попри все, процес іде. Так, цього місяця президент підписав указ про призначення 15 суддів до апеляційних і місцевих судів.
Найбільше бракує служителів Феміди саме в місцевих судах, де незаповненими залишаються 1400 посад. В апеляційних — 725 таких посад. Тепер ВККС трьома групами проводить співбесіди в апеляційні загальні суди, котрі слухають цивільні та кримінальні справи.
Новий конкурс у суди першої інстанції стартував у грудні 2024 року, документи подало понад дев’ять тисяч осіб. Торік вони складали різні іспити. Тепер ВККС перевіряє практичні роботи кандидатів. Далі виставить їм бали і сформує рейтинг. І лиш після цього можна буде проводити конкурс у конкретні суди. Тож заповнення вакансій у місцевих судах, принаймні у найбільш проблемних, варто чекати наприкінці цього року чи на початку наступного.
Зауважу, що торік на одного суддю, скажімо, у Печерському суді припадало понад три тисячі справ. Тоді як у Ржищівському суді Київської області — 150. Виходить, що одні суди працюють з мінімальним навантаженням, а в інших на суддю випадає 30 справ на день. Можливе прострочення або затягування розгляду справ. Тому треба прийняти нову мапу судів, яка б відповідала кількості населення в регіоні, навантаженню на конкретний суд.
— А чи багато в Україні суддів без повноважень? I скільки вони щорічно коштують бюджету?
— На початок року таких фахівців було 100. Зарплата судді першої інстанції без повноважень становить 63 тисячі гривень без вирахування податків (близько 50 тисяч — на руки). Тобто за місяць держава витрачає на суддів без повноважень п’ять мільйонів гривень. Це доволі значна сума.
