Усе починається з невинного повідомлення у чаті гри. Новий знайомий допомагає пройти рівень, жартує, цікавиться справами, ділиться порадами й поступово стає “своїм”. Для підлітка це просто новий друг. Насправді ж по той бік екрана може сидіти агент ФСБ, який шукає виконавців для диверсій, підпалів і навіть терактів.
Російські спецслужби маскують злочинні завдання під “квести”, “місії” або “перевірки на сміливість”. Для цього часто використовують популярні серед підлітків ігри та платформи — Roblox, World of Tanks, Arma 3, Discord та інші онлайн-майданчики, де молодь спілкується між собою.
Один із таких випадків стався на Закарпатті. 15-річний учень ліцею познайомився зі своїм куратором в одній із комп’ютерних ігор. Згодом підліток почав готувати напад на школу: заздалегідь придбав два мисливські ножі, опублікував у соцмережі відео зі зброєю та повідомив про намір атакувати учнів і вчителів. Ба більше, він планував транслювати напад у прямому ефірі через Discord — популярний серед підлітків сервіс для спілкування, який часто використовують гравці онлайн-ігор.
“Британські правоохоронці попередили закарпатських поліцейських про можливу підготовку нападу на школу. Адже свої погрози підліток розмістив в іноземній соцмережі, — розповідає речниця ГУ Національної поліції у Закарпатській області Ганна Дан. — Правоохоронці встановили автора дописів. Підлітка затримали дорогою до школи з ножами, захованими в рюкзаку”.
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, згодом між обвинуваченим і прокурором уклали угоду про визнання винуватості. Суд визнав школяра винним у підготовці до терористичного акту, призначив йому п’ять років позбавлення волі, однак звільнив від відбування покарання з випробувальним терміном два роки.
Історія із закарпатським школярем — не поодинокий випадок. Серед завербованих опинився і підліток-геймер з Київщини. За даними слідства, все почалося зі звичайної партії у World of Tanks (Танкові бої). Під час гри юнак познайомився з іншим гравцем, який згодом запропонував продовжити спілкування у Telegram. Спершу йшлося про звичайні розмови, однак поступово новий знайомий увійшов у довіру та почав пропонувати легкий заробіток, як-от за гроші виготовити вибухові пристрої. Він надсилав підліткові інструкції, перераховував кошти на закупівлю необхідних матеріалів і контролював виконання завдань. За версією слідства, юнак власноруч виготовив два саморобні вибухові пристрої, які згодом здетонували біля житлового будинку. Унаслідок вибухів були пошкоджені автомобілі та будівля, а декілька правоохоронців дістали поранення. Після цього його затримали.
Часто такі завдання спецслужби РФ подають як своєрідний “квест”. Спершу просять сфотографувати якийсь об’єкт, потім — поспостерігати за ним чи встановити камеру. З часом завдання стають дедалі небезпечнішими.
Так сталося і на Харківщині. За даними СБУ, 16-річний школяр на мопеді об’їжджав околиці, фотографував позиції української ППО, стежив за рухом військової техніки та передавав цю інформацію російським кураторам. Крім того, він мав встановити приховану камеру, щоб ворог міг дистанційно спостерігати за пересуванням наших підрозділів. Правоохоронці затримали підлітка під час виконання чергової “місії”.
А на Хмельниччині 16-літній школяр готував підрив на одній зі станцій Укрзалізниці. Хлопець потрапив у поле зору російських спецслужб, коли шукав підробіток у Telegram-каналах. За вказівками куратора спершу він вивчав рух поїздів, встановив камеру для прихованого спостереження, а згодом почав закуповувати компоненти для виготовлення вибухівки. Затримали його ще до того, як задум вдалося реалізувати.
Ціна дитячої довірливості іноді вражає. За даними правоохоронців, за фото чи відео потрібного об’єкта росіяни можуть пропонувати кількасот гривень, за підпал автомобіля — приблизно 2000 доларів, а за доставку чи закладення вибухівки — ще більше. Щоправда, після виконання “завдань” обіцяних грошей діти зазвичай не отримують. Та не завжди підлітків заманюють лише грошима. В онлайн-іграх винагородою можуть бути рідкісні “скіни” (віртуальні предмети для персонажа), бонуси або високий рейтинг. Для багатьох гравців це теж цінна нагорода.
Для вербування дітей російські спецслужби нерідко використовують і шантаж. Так сталося з 14-річною школяркою з Тернополя. За їхньою вказівкою дівчина залишила під службовим автомобілем біля підрозділу поліції наплічник із вибухівкою. Поруч лежали мобільний телефон і павербанк. “У наплічнику вибухотехніки виявили саморобний вибуховий пристрій, який безпечно знешкодили. Як з’ясувалося, за допомогою мобільного телефону мав здійснюватися відеоконтроль і дистанційна активація вибухівки”, — пояснює Сергій Крета, начальник відділу комунікації ГУНП в області. Дівчина шукала підробіток у Telegram-каналах, де на неї вийшли російські спецслужби. За версією слідства, вони зламали її телефон і почали шантажувати, погрожуючи оприлюднити особисті фото. Зрештою школярка погодилася виконувати їхні вказівки.
Експерти кажуть, що раніше росіяни шукали виконавців переважно серед наркозалежних, лудоманів, тих, хто опинився у скрутному матеріальному становищі. Тепер же дедалі активніше намагаються залучати до злочинів неповнолітніх. “Підліткам часто потрібні гроші, а наслідки своїх дій вони оцінюють не так, як дорослі. Крім того, дитина значно рідше здогадається повідомити про такий контакт правоохоронцям, — зауважує військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак. — Шукають неповнолітніх там, де вони проводять найбільше часу, — у соцмережах, месенджерах, онлайн-іграх. У багатьох іграх є чати, де легко завести знайомство. Спочатку це звичайне спілкування між гравцями, потім хтось пропонує перейти в приватний чат або месенджер. А далі може з’явитися пропозиція заробити гроші — наприклад, сто доларів за нескладне завдання.
Якщо дитина починає сумніватися, її заспокоюють: мовляв, ти неповнолітній, тобі нічого не буде, максимум — посварять батьки. Так поступово притупляють відчуття небезпеки. Особливо вразливими можуть бути діти, які залишаються без достатньої уваги дорослих. Скажімо, коли один із батьків на фронті, а інший багато працює. У таких ситуаціях контролювати, з ким дитина спілкується в інтернеті, значно складніше”.
Коли росіяни планують такі операції, вони не діють хаотично. А усе продумують заздалегідь — де знайти людину, як увійти в довіру і на яку платформу перевести спілкування. Нерідко по той бік екрана опиняються молоді люди, яким легше знайти спільну мову з підлітками, каже співрозмовник.
“Вербувальник має бути “своїм”. Якщо людині 22 — 23 роки, їй значно легше знайти спільну мову з 14-річним підлітком, ніж старшій, — вважає Іван Ступак. — Треба знати, що таке Dota, Counter-Strike чи Discord, розуміти молодіжний сленг. Якщо писати: “Добрий день, дорогий товаришу”, нічого не вдасться. А от “Привіт, бро”, “Чел, є тема”, “Хочеш трохи підзаробити?” — зовсім інша справа. До речі, у Росії є виші, пов’язані з підготовкою кадрів для силових структур і спецслужб. Не виключаю, що студентів можуть залучати й до подібних завдань”.
“Ігрові платформи сьогодні — це вже не просто розвага, а повноцінні соціальні мережі, де дитина почувається розслаблено та довіряє оточенню. Саме цим і користується ворог, — вважає Аліна Котенко, психологиня, тілесно-орієнтована психотерапевтка. — Замість шантажу чи залякування російські вербувальники часто використовують елементи гри. Реальні злочини вони подають як захопливі “квести”, “місії” або “перевірки на сміливість”.
Батькам треба насторожитися, якщо новий “ігровий друг” пропонує перенести спілкування у месенджер або починає давати завдання у реальному житті. Наприклад, просить сфотографувати ТЕЦ, залізничні колії, військову техніку чи блокпост нібито для проходження нового рівня”.
Викликати підозри, за її словами, мають і пропозиції легкого заробітку, заклики на кшталт “ти що, злякався?”, “це просто гра”, “доведи, що ти крутий”, а також прохання видаляти листування і не розповідати батькам про “секретні місії”.
“Повністю ізолювати дитину від інтернету неможливо. Головна зброя батьків — діалог і цифрова гігієна, — продовжує психологиня. — Варто перевірити налаштування приватності в Roblox, Discord та інших іграх, обмежити можливість отримувати повідомлення від незнайомців. Також важливо звертати увагу на зміни в поведінці дитини. Якщо вона раптом почала приховувати листування, нервує, ховає екран телефона або в неї з’явилися гроші чи подарунки незрозумілого походження — це привід для спокійної розмови.
Дитина має чітко знати, що об’єкти критичної інфраструктури, військова техніка, ТЦК, залізничні колії чи трансформатори — це табу для зйомок у час війни. Будь-яке прохання фотографувати їх може бути частиною роботи на ворога. І ще одне важливе правило: дитина повинна знати, якщо їй погрожують або намагаються втягнути у щось підозріле, вона завжди може звернутися до батьків по допомогу й підтримку — і її не покарають, а захистять”.
