Останнім часом українці щораз частіше стикаються із прискіпливими перевірками під час спроби перетнути польський кордон. Так, прикордонник довго розпитував 59-річну Олену Малинівську, куди вона їде, що везе, скільки грошей має на поїздку, оглянув багаж. Жінка розповіла, що прямує до доньки у Гданськ на три дні, зі собою має 300 злотих. Втім, за кількістю речей польський прикордонник запідозрив, що поїздка запланована на довший термін. Тож відмовив у в’їзді до країни.
А от 40-річна Марія Коваль простояла у черзі в автобусі 14 годин і теж була змушена повернутися додому, бо у гаманці мала лише 200 злотих. Від киянки, яка їхала у Чехію до брата, поляки вимагали офіційного підтвердження, що вона житиме в нього. Такого документа в жінки не було, не допомогли навіть квитки на літак в Італію, куди вона планувала летіти з братом у відпустку. Поїздка зірвалася. І таких випадків — чимало.
— Для громадян України далі діє безвізовий режим із можливістю перебування на території країн Шенгенської зони до 90 днів протягом 180 днів, — каже юристка Мирослава Драч. — Однак прикордонники мають право перевіряти реальну мету поїздки та вимагати, наприклад, запрошення, доказ бронювання житла, туристичний ваучер, зворотний квиток тощо.
— На польському кордоні (та й не тільки) українці справді стикаються з більш прискіпливими перевірками документів і з’ясовуванням підстав поїздки, — додає адвокат Ігор Усик. — Однією з ключових причин є повноцінний запуск системи Entry/Exit System (EES), яка з квітня 2026 року працює на зовнішніх кордонах Польщі в повному обсязі. Ця система дає змогу автоматизовано фіксувати в’їзд і виїзд громадян третіх держав, перевіряти строки перебування, виявляти попередні порушення, записи про заборону в’їзду, а також швидше зіставляти особу з її біометричними даними. Тобто прикордонний контроль став не лише суворішим, а й значно точнішим з погляду перевірки міграційної історії особи.
— То з яких причин прикордонники можуть відмовити у в’їзді?
● І. Усик:
— Польські правила передбачають обов’язок іноземця мати достатні фінансові засоби для перебування у країні, його повернення додому чи транзит. Якщо запланований строк перебування триваліший, ніж чотири дні, треба мати щонайменше 75 злотих на кожен день. Плюс кошти на зворотну дорогу (якщо немає квитка). Щодо причин відмови у в’їзді, то найчастіше це стається через те, що нема чинного документа для подорожі, візи, документів, що підтверджують мету поїздки, обов’язкового медичного страхування у випадках, коли воно потрібне. А також — через використання підроблених документів, перевищення дозволеного строку перебування в Шенгенській зоні, заборони на в’їзд.
— Зауважу, що польські прикордонники не визнають документи про тимчасовий захист, видані, наприклад, Португалією й нерідко відмовляють у в’їзді в країну, — каже Павло Кравчук, молодший дослідник проєкту PROTEMO (Коїмбрський університет). — Водночас люди, які зіткнулися з такими відмовами, змогли в’їхати в ЄСчерез інші країни. Водночас люди, які зіткнулися з такими відмовами, змогли в’їхати в ЄС через інші країни.
— А як оскаржити відмову у в’їзді?
● М. Драч:
— Якщо відмову винесла польська сторона, то особа повинна отримати письмове рішення із зазначенням причин недопуску. Воно може бути оскаржене, відповідно до польського законодавства. Для цього важливо зберегти всі документи, зафіксувати обставини події та в разі потреби звернутися до адвоката. Але подання скарги не завжди зупиняє виконання рішення про відмову у в’їзді.
● І. Усик:
— Інколи швидше й практичніше — усунути недолік і повторно запланувати в’їзд. Якщо відмова пов’язана з помилкою в обліку строків перебування, записом у SIS або іншими серйознішими підставами, тоді вже варто обмірковувати окрему юридичну стратегію оскарження.
