Держзрадник Андрій Деркач зловживав коштами компанії і будував церкви московського патріархату у всіх містах, де є АЕС
Пані Ольго, перш за все, хотілося б почути вашу оцінку цього розслідування станом на зараз, адже новини з’являються буквально щогодини, й інформації стає дедалі більше. Але почнемо із теми зв’язку з Москвою.
Колись «Енергоатом» очолював Андрій Деркач,звинувачений у державній зраді, нині–губернатор однієї з російських областей. Ви ще у 2007 році писали про те, що співпраця «Енергоатому» з «Росатомом» – надзвичайно небезпечна. Згадайте, будь ласка, контекст тієї статті.
Так, у 2006-2007 роках він був президентом «Енергоатому». Стаття вийшла у «Дзеркалі тижня» російською, мала назву «Бойцы невидимого фронта на атомной передовой».
Я тоді працювала державним службовцем у Державному комітеті ядерного регулювання і добре розуміла, як мають відбуватись офіційні зустрічі: з технічним завданням, погодженим із МЗС. І я знала росіян — вони ніколи не зустрічаються з людиною, нижчою за них за посадою.
І коли побачила, що керівник господарського підприємства зустрічається з федеральним міністром Сергієм Кирієнком, який саме тоді створював «Росатом» і об’єднав понад 450 підприємств, – стало очевидно, що за цим щось стоїть.
Раніше Деркач просував постанову Кабміну про створення аналогічної структури в Україні — «УкрАтомПром». Він хотів об’єднати туди «Турбоатом», «Енергоатом», «СхідГЗК» (який виробляє урановий концентрат), а також підприємства приладобудування і контролю радіації. Тобто. фактично скопіювати модель «Росатому».
Андрій Деркач
Я тоді написала, що це надзвичайно небезпечний сценарій. Тим паче, що Деркач закінчив Академію ФСБ вже після розпаду СРСР. Для мене це було очевидним сигналом. Після тієї публікації він почав мені погрожувати. Це можуть підтвердити журналістка Юлія Мостова, тодішній заступник міністра енергетики Юрій Недашковський та голова Держатомрегулювання Олена Миколайчук. Мостова навіть телефонувала й попереджала мене про необхідність заходів безпеки. Мій син тоді був підлітком і ситуація була справді небезпечною.
Деякий час я була змушена переховуватись в Україні, тож ми їздили по Криму. Лише коли Рада нацбезпеки (секретарем тоді був Юрій Продан) скасувала постанову Кабміну про «УкрАтомПром», ситуація трохи заспокоїлась. Це була, звісно, сумнівна юридична практика, але іншого виходу не було.
Після цього я написала ще дві статті: «Родові травми УкрАтомПрому» та ще одну, присвячену Андрію Деркачу. Зрештою, його звільнили.
Під час свого керівництва Деркач зловживав коштами компанії, будував церкви московського патріархату у всіх атомних містах і фінансував їх.
Поруч із ним тоді працював і Герман Галущенко – ще у 2006–2007 роках. Потім він повернувся до «Енергоатому» у 2013-му, коли виконуючим обов’язки президента був Микита Константинов, якого Деркач свого часу запросив з ЄБРР у Лондоні.
Фото: скрин відео
Анжеліка Сизоненко і Ольга Кошарна
Інший віцепрезидент, Олег Кулініч, нині заарештований за держзраду. Уже за влади Зеленського його призначили керівником Управління СБУ в Криму (з офісом у Херсоні).
Сам Деркач у червні 2022 року виїхав до Росії.
Між нами була справжня вендетта. Я написала статтю й про його кандидатську дисертацію — суцільну компіляцію, не ним написану. Тоді це була масова мода серед чиновників — захищати псевдонаукові роботи.
Я стежила за всіма його медіа: він мав телеканал, радіо, газету «Київський телеграф». Його бек-офіс знаходився у будинку на площі Українських Героїв – увесь поверх належав йому.
Я називала його «православним чекістом». Бо він їздив від Сумщини на Архієрейський собор, де обирали Кирила Гундяєва. Поєднання ФСБшної освіти і показного православ’я завжди виглядало для мене абсурдно, але таких, як він, було чимало.
Я також спостерігала за конфліктом у Глухові, де мером був Мішель Терещенко. Сумщина — це була вотчина Деркача. Там під час виборів відбувались убивства, тіла знаходили без голів. Він мав власні охоронні компанії в регіоні.
Його помічник Олег Бояринцев у 2020 році зайшов в «Енергоатом» разом із командою Деркача. Зокрема, з Лелекою, який очолив дирекцію міжнародного співробітництва, а до того закінчив Військовий інститут перекладачів Міноборони, який готує кадри для ГРУі КДБ.
Фото: Пресслужба Енергоатома
Так само Сергій Пушкар, який очолив юридичний департамент «Енергоатому», також випускник Військового інституту Міноборони СРСР (1991 рік). Зараз він – член Нацкомісії з регулювання енергетики.
Фактично у Міненерго керівником був Миронюк, а не Гринчук
За останніми даними, він же виїхав з країни. Так, от написав народний депутат Ярослав Железняк, що Сергій Пушкар з 2010 по 2015 роки обіймав різні посади у Фонді державного майна, саме в той час, коли заступником фонду був Ігор Миронюк. Ігор Миронюк – це той, хто зараз фігурує в розслідуванні НАБУ. Його там називають Рокет.
А ще цікава деталь: коли звільнили Деркача, в його кабінет запросили технічних фахівців, які знімали прослушки. Прослушки були навіть на сусідніх будинках, їх знімали за картинами, чистили кабінет. Тобто, всі ці КГБшні методології.
Коли ця команда прийшла, вони теж проводили поліграфи. Вони контролювали пошту, телефони, прослушки були.
Бояринцев взагалі очолював дирекцію з персоналу. І оці підривні дії я побачила ще наприкінці 2021 року, коли він почав змінювати заступників генеральних директорів АЕС фізичного захисту. Це був грудень 2021-січень 2022. А фізичний захист — це квота СБУ. Але СБУ завжди було в контакті з Деркачем. Його батько там керував довго.
Я отримала із джерел у січні 2022 року таблицю про всю цю російську мережу, яка зайшла в «Енергоатом» у 2020 році — з паспортами, коли вони їздили через кордон до Росії. І я написала 28 січня 2022 року пост про всіх цих знайомих, товаришів, бандитів, прокурорів.
До цього часу генерал СБУ, який очолював Сумське головне управління, Юрій Гончаров, працює на «Енергоатомі». А Бояринцев тоді був депутатом Сумської міської ради і контролював Сумщину увесь час. Це дуже небезпечно.
Я розуміла ще в 2021 році, що якщо буде вторгнення – Сумщина може впасти, бо там усе — під контролем Деркача. І саме тому я це написала.
У березні 2022 року я через свої джерела та контакти у спецслужбах дізналась, що вони «вели» Бояринцева й записували його розмови з директорами атомних станцій. Зокрема, обговорення того, де саме розміщена ППО біля АЕС.
Фото: e-b.com.ua
Олег Бояринцев
Вона існує ще з 2012 року – тоді, за часів Януковича, була затверджена так звана «проєктна загроза». Це дуже таємний документ: для кожного об’єкта визначено потенційні ризики, і навіть прокладання маршрутів цивільних літаків над атомними станціями заборонено.
І ось, коли Бояринцева затримали (це, до речі, ексклюзивна інформація), зі мною зв’язалися співробітники обласного управління СБУ. Вони просили оприлюднити факт затримання, бо, мовляв, його вже везуть до Києва і там можуть відпустити. Так і було.
Після цього почалася травля на мене. Я народилася в Росії, але мій батько — українець. Вони переселилися за сталінською реформою, бо прізвище наше козацьке, є в реєстрах козаків 1756 року. Мої тітки розмовляли українською, народилися на Слобожанщині в 1905 році, а батько – у Північному Казахстані. Я навчалася в Московському хіміко-технологічному інституті імені Менделєєва.
Системна травля, погрози, фальшиві сторінки у Вікіпедії — все це було в 2023 році. На мої двері клеїли листівки «Кошарна — КДБ». Тоді я була одна, але зараз відчуваю підтримку колег, журналістів і народних депутатів.
Що стосується Ігоря Миронюка: він створив окрему мережу. Він, до речі, був позаштатним радником Петра Котіна (екскерівника НАЕК “Енергоатом”, керував компанією з травня 2022 року по серпень 2025 року. — Ред.) і не отримував зарплатню в «Енергоатомі». Коли Галущенка призначили міністром, Миронюк перейшов у Міненерго, де фактично керує й досі, не Гринчук (нинішня міністерка енергетики Світлана Гринчук. 12 листопада Президент Володимир Зеленський доручив уряду відправити у відставку міністра юстиції Германа Галущенка і Світлану Гринчук. — Ред.).
Фото: Суспільне
Ігор Миронюк у залі суду
У 1985-1989 роках він був однокурсником і близьким другом Деркача, у 2002-2006 та у 2007-2012 — його помічником. Він має сина Артура Миронюка, якого працевлаштував у дирекцію міжнародних проектів у «Енергоатомі» після свого приходу. Той мав доступ до конфіденційних документів. Зокрема, коли США допомагали встановлювати системи фізичного захисту навколо АЕС у рамках проєкту технічної допомоги.
Його рідний брат Дмитро Миронюк був керівником (апарату) Окружного адміністративного суду Києва і довіреною особою скандального судді Вовка. Крім того, у 2020 році у «гру» зайшов Сергій Россоха, він був директором дирекції з фіззахисту. Це все, по суті, прокурорський пул.
Россоха був радником Котіна до останнього, до вересня, мабуть, цього року. Коли Котін звільнився і відчув, що вже «запахло смаженим», він виїхав у Відень зі всією сім’єю. А там вже був Бояринцев. Він виїхав за кордон у лютому 2023 року нібито у відрядження як волонтер, але потрапив на території Чехії в аварію.
Мої спеціальні джерела тоді повідомили: «Оля, напиши у Facebook, що після цього він переїхав до Відня. Його дружина і дитина були в лікарні після серйозної ДТП. Він шукав квартиру під оренду для сім’ї Котіна у Відні».
Відень – місце, де вони захищені, екстрадиція неможлива. Ця ситуація дуже дивна, і я не розумію, чому СБУ цього не помічала.
А тепер Герман Галущенко, колишній міністр енергетики. Чи можна казати, що він напряму пов’язаний із Деркачем?
Так, пов’язаний. Він тричі працював в «Енергоатомі» і ще у 2013 році був причетний до сумнівної справи. Тоді «Енергоатом» програв у російському суді 28 мільйонів доларів за позовом, який юристи раніше успішно відбивали. Незрозуміло, навіщо взагалі виконували рішення російського суду. Потім Галущенко зрозумів, що справа сумнівна, і все заперечував.
Фото: facebook/Герман Галущенко
Герман Галущенко
Світлана Гринчук — протеже Германа Галущенка
А Світлана Гринчук – нинішня міністерка енергетики, вона ж була заступницею Галущенка. Вона теж вважається з його ставленицею. Чи все ж таки, Миронюк «править балом» там?
Я її особисто знаю: ми працювали разом у експертній раді, коли вона ще не займала державних посад, коли обов’язки міністра енергетики виконувала Ольга Буславець. Вона дуже розумна, але її спеціалізація – кліматичні зміни, екологія.
Коли її призначили заступницею, я порадила їй не йти на цю посаду, бо система корумпована. Мої джерела з Міненерго підтвердили, що Галущенко був її наставником, брав на всі наради, вводив у курс справ.
Потім він її направив у Мінекології. Екологи кажуть, що вона багато зробила, зокрема для аналізу українського законодавства в сфері охорони навколишнього середовища, і презентували цей результат у Єврокомісії.
Є різні чутки щодо їхніх стосунків, але фактично там усім рулить Миронюк. Рулив — його ж вже затримали.
Ситуація така, що Світлана Гринчук не є повністю незалежною у енергетиці — вона залежна від системи. Але деякі її призначення я схвалюю, наприклад, призначення генерального директора Чорнобильської АЕС.
Фото: з відкритих джерел
Герман Галущенко, та Світлана Гринчук (на фото ліворуч)
Якщо зв’язки всіх осіб, про яких ви говорили, ще можна зрозуміти, то незрозуміло, як у цій схемі з’явився Тимур Міндіч, який до енергетики жодного стосунку не мав. Чи відомо вам, як він потрапив у цю корупційну схему?
Мені відомо лише з журналістських розслідувань. Але точно знаю, що у 2020 році цим керував Сергій Шефір. Потім був Ростислав Шурма. Мені відомо, що він збирав у себе наради з представниками Міненерго, «Енергоатому», НКРЕКП і роздавав доручення.
Коли він звільнився – почалася «епоха Міндіча». Він мав бізнес в енергетиці через свого рідного брата Леоніда – «Харківобленерго» та інше. Проти Леоніда вже порушено кримінальну справу щодо «Харківобленерго». Ось так у схемі у вересні 2024-го й з’явився Тимур Міндіч.
Фото: Наші гроші
Тимур Міндіч
Зараз, наскільки я знаю, є колишній прокурор із Закарпаття – заступник Єрмака. Формально він має функції, подібні до тих, що були у Шурми: тримати керівника ОП в курсі того, що відбувається. Він телефонує в компанії – «Укренерго», «Енергоатом» – щоби з’ясувати ситуацію. Але фактично всім керує саме Тимур Міндіч.
Із постачальників вимагали 30-50% «відкатів» навіть за вже виконані роботи
Якщо хтось із глядачів не зрозумів, Тимур Міндіч у розслідуванні НАБУ фігурує під кодовим ім’ям «Карлсон». Подивіться уважно, там йдеться про отримання незаконної вигоди, тобто хабарів.
Сама схема, наскільки я розумію, полягала в тому, що через воєнний стан «Енергоатом» має на законодавчому рівні право не погашати борги перед контрагентами, які постачають обладнання чи надають послуги.
Відповідно, злочинці, які входили в корупційну схему, «торгували оплатою»: казали «Ми вам заплатимо, якщо дасте відкат 10-15%». Згодом апетити зросли – і вимагали усе більше.
Але все це почалося ще з моменту призначення всієї цієї «камарильї» в «Енергоатом». Я особисто знайома з кількома сертифікованими постачальниками, які входять до офіційного переліку. Це серйозне обладнання, яке має відповідати технічним вимогам.
Деякі з них виконали роботи ще за попереднього керівництва, але оплату так і не отримали. Їм прямо казали: «Заплатимо, якщо дасте відкат». І це вже не 10-15%, як писали журналісти, а 30-50% за деякими контрактами.
Фото: з відкритих джерел
Енергоатом
Одна відома компанія відмовилася брати участь у схемі, диверсифікувала діяльність, змінила напрямок. У мене навіть десь на Facebook є їхній лист до Кабміну за 2020 або 2021 рік.
Потім вимагали відкати навіть за вже виконані роботи: обладнання змонтоване, але оплату не проводять. І ця система стала потоком. Тому 10-15% – це ще «по-божому», як кажуть. Насправді відсотки були набагато більші.
Навіть, щоб потрапити до списку постачальників, – теж була корупція.
Ось сьогодні Максим Хлапук написав, як вони домагалися, щоб «Енергоатом» виключили з наказу Мінстратегпрому. Компанія шахрайським шляхом потрапила туди, подавши фальшиві документи, що нібито має контракт із Нацгвардією, пов’язаний із військовими. Це все було підробкою.
Я сподіваюся, що тимчасова слідча комісія, у якій працює Хлапюк, продовжить зусилля, щоби виключити «Енергоатом». Тим більше, що підприємство зараз має прибуток.
Фінансова звітність закрита, але мені відомо, що за підсумками 2024 року чистий прибуток становив 1 млрд 300 млн. Кабмін дозволив використати ці кошти на премії наглядовій раді (яка вперше зібралася лише в грудні 2024 року) і на погашення боргів перед контрагентами.
Фото: energoatom.com.ua
Наглядова рада Енергоатома
Цього року, на мою думку, прибуток буде ще більшим. Але жодної гривні дивідендів у держбюджет не перераховано – на відміну від «Укргідроенерго» чи навіть «Нафтогазу» за Чернишова, який показав великий прибуток і заплатив дивіденди, хоч і не закуповував газ.
Але прибуток цей – на папері. Бо коли почалася зима, газ довелося імпортувати за високими цінами, щоб завершити опалювальний сезон. А зараз, після обстрілів, нам знову потрібен імпорт у великих обсягах. Це мільярди доларів.
Я читаю, що потрібно близько 2 млрд доларів – і закачування газу має бути щоденним, бо раніше підземні сховища мали запас, а зараз — лише 60%. Через обстріли ситуація критична.
Система фізичного захисту АЕС була під контролем людей Деркача
Для мене найгірше в цій історії — це те, що досі існує зв’язок із Москвою. Частина грошей іде звідти. Зв’язок із Деркачем зберігся. Це страшно: ми воюємо з росією, а вони досі мають доступ до секретної інформації. У що це може вилитись, пані Ольго?
По-перше, я бачу, що це вже має наслідки. Я вважаю, що зараз СБУ зясовують обставини окупації Запорізької області. Усі пишуть про те, що Енергодар був зданий, що Котін там у телефонному режимі щось телефонував, нібито казав не чинити опір. Я не знаю – це вже хай СБУ доводить це.
По-друге, Росія знає про системи фізичного захисту, тому що Бояринцев керував усім персоналом, призначав людей. Поки його не затримали й не привезли до Києва, нічого не змінювалося.
Вони зняли Павла Павлішина з посади генерального директора Рівненської АЕС у 2023 році. Бо він зрозумів, що коли керівництво Хмельницької АЕС ховалося в укриття, жодної координації дій гендиректорів АЕС не було.
Фото: energoatom.com.ua
Рівненська АЕС
Рівненська АЕС теж була під загрозою і Павлишин сам організував оборону. Він спілкувався з правоохоронними органами, і це не сподобалося керівництву Національної гвардії, тому його звільнили.
І ще мене вразила нахабність у плівках, де злочинці схеми обговорюють відтермінування будівництва захисних споруд. Мовляв, «не на часі, бо мало відкату». А в час, коли енергетична інфраструктура зруйнована, люди сидять без світла і тепла — це просто жах. І до чого це відтермінування може призвести? Адже кожен тиждень важливий.
Є відкриті розподільчі пристрої: трансформатори, системи видачі потужності АЕС. Вони розташовані по периметру, і поки що Росія не б’є туди. Але ці пристрої теж під ударом.
На габіонах, першому рівні захисту з піском, теж економили. Про це є розслідування: великі кошти витрачали на мішки й пісок, але робили це неякісно.
Запасу обладнання немає. Минулого літа згоріли два трансформатори на Південноукраїнській ТЕЦ. Чому вони не оголошували тендери на закупівлю? Бо ж треба час на виготовлення.
Фото: Енергоатом
Пошкодження на Південноукраїнській АЕС
На що вони витрачають кошти – невідомо. Фінансову звітність зараз не можна побачити. Відрахування на амортизацію комісія Кучеренка визначила в 2,8 разів більшою! Це нонсенс, бо чим більший термін експлуатації, тим менше відрахувань має бути. А проєктний термін АЕС уже відпрацьовано. Відрахування мають іти на інвестиції, на нові потужності.
Ну, тобто, десь 30 млрд «загубилося» в операційних витратах, дивідендів не показали. Це сумна, на жаль, історія.
