Згідно з постановою уряду №768, за взяття окупанта в полон передбачено 100 тисяч гривень, за знищення — 15 тисяч. Якщо полоненого захопила група військовослужбовців, зазначену суму пропорційно розподілять між усіма учасниками операції. Гроші ж за знищення противника у стрілецькому або рукопашному бою виплачуватимуть за умови підтвердження відеофіксацією.
— Розмови про грошову винагороду за знищення чи захоплення ворога ширилися давно, — каже військовослужбовець ЗСУ Ігор Криворучко. — Були навіть чутки, що хтось отримував такі виплати. Нарешті влада закріпила систему винагород на офіційному рівні. Це, безумовно, позитивний крок. Тим паче, з огляду на плани щодо переходу від мобілізаційної моделі армії до контрактної. У таких умовах важливо робити ставку на різноманітні фінансові стимули.
— У цього рішення декілька завдань: мотивувати військовослужбовців виконувати завдання у піхотних підрозділах, збільшити комплектацію піхотних підрозділів як таких, що зазнають більше втрат особового складу, ніж, наприклад, підрозділи БпЛА, артилерія чи танкісти, — додає військовослужбовець ЗСУ Сергій Пархоменко. — Ну й ще одне завдання — стимулювати піхотинців діяти більш проактивно, знищувати окупантів під час контактного бою та брати їх у полон.
Щоправда, специфіка сучасної війни така, що зазвичай піхота не вступає у вогневий контакт з ворогом, а перебуває в укритті, після чого противник заходить у тил, закріплюється, а наші бійці змушені сидіти на позиціях по пів року або й рік. В оточенні. Бо з оточення прориватися дуже складно.
— Виплати для військовослужбовців, які були на початку повномасштабного вторгнення, за чотири роки дуже знецінилися. Багато з тих, хто служить у ЗСУ, у цивільному житті заробляли значно більше, — зауважує командир підрозділу ударних БпЛА Ігор Луценко. — Тому додаткова винагорода за знищення та захоплення ворога — це однозначно плюс.
— Чи виправдано, що за полоненого окупанта сума винагороди в рази більша, ніж за вбитого?
● І. Луценко:
— По-перше, це обмінний фонд. Хоч російська влада й не цінує життя своїх громадян, полонені все одно залишаються важливим ресурсом, який дає змогу повертати з неволі українських захисників. По-друге, об’єктивні обставини допомагають нам перевербовувати ворога. Дехто навіть вступає у Російський добровольчий корпус (військовий підрозділ у складі українських сил, сформований у серпні 2022 року з етнічних росіян. — Авт.). Це дуже правильна інвестиція коштів. Певен, що наші військовослужбовці тепер намагатимуться не вбивати окупантів, а акуратно доправляти відповідним службам живими.